Гаррі ніколи не вважав себе звичайним, не з тими дивностями, які, здається, завжди відбуваються поряд з ним. Це була одна з причин, чому його не кохали ні в школі, ні вдома.
Родичі, які в нього є, не кохають того, що пов'язано з дивностями. Гаррі якось поцікавився, чи це пов'язано з його батьками, які, як йому сказали, померли в автокатастрофі, тому в нього на лобі є шрам у формі блискавки. Однак йому заборонили ставити такі запитання і замкнули його під сходами в коморі без їжі та води.
Якимось способом до нього прийшло розуміння, що така поведінка не є правильною, що він не бажаний у сім'ї, але Гаррі вважав, що це завдяки тому, як дядько і тітка ставилися до його кузена. Його бажали, балували, кохали, прощали будь-який вчинок, вірячи кожному сказаному слову. Навіть якщо це звинувачення в тому, що Гаррі щось зробив чи в чомусь винен, коли він цього не робив.
Були моменти, коли Гаррі вірив у справедливість і ділився вчителями про те, як до нього ставляться, як синці прикрашали його шкіру майже щодня, але ніхто не вірив йому, коли ці синці завжди зникали дуже швидко дивним способом. Він просто мовчав, коли його звинувачували у брехні.
Гаррі звик до цього, що дорослі, здається, були такими безглуздими. У нього взагалі була теорія, що з дорослішанням усі люди стають дурними. Це справді багато що пояснило б. Але діти були такими ж дурними, що повністю зруйнували теорію.
Чи означає це, що Гаррі ще чимось відрізняється від інших? У нього такого достатньо: Ці дивацтва, неможливість читати книги без того, щоб букви не сиділи на одному рівному місці та постійне бажання бути в русі. Він не знає, що з цього найгірше. Чи страх бути замкнутим на довгий час?
Гаррі не міг вибрати щось одне. Все, що робило його іншим, робило його життя складнішим для нього ж. А ще йому не подобалося ця свербж під шкірою, що щось має статися. Ці дивні сни, пов'язані з чимось незрозумілим, вирваним із тих міфів із книжок, які йому насилу вдається прочитати.
Гаррі ліг на ліжко, дивно м'яку, з невірою до того, що сталося за останні кілька днів.
Його вчитель, який намагався на нього напасти, учень, який врятував Гаррі і відвів у Табор Напівкровок, знання того, що всі ці міфи є правдивими і він син Бога. Все це здавалося одним із тих нереальних снів, які переслідували його майже щоночі.
Але доказів, які в нього були, показували, що ні, Гаррі не божеволіє. Його батьки не померли в автокатастрофі, а були вбиті монстрами; що шрам на його лобі є знаком Бога Юпітер, найголовнішого Бога на Олімпі. Було ще багато інших дітей, таких, як і він, чиї батьки чи матері вступали в сексуальний зв'язок зі смертними.
Його мати, яка обдурила свого чоловіка заради іншого чоловіка. Гаррі не може сказати, правда це чи ні, але це точно стосується його батька, Бога, у якого вже є дружина.
Для десятирічного Гаррі все це здавалося дивним, але він також був частиною дивного світу.
Гаррі здивувався, здавалося б, чому, з усім, що відбувається в його житті, коли сова принесла йому листа. Він уп'явся в акуратно складений лист, а сова невдоволено ухала на нього і вкусила за палець до крові.
Гаррі несвідомо прошипів від болю, подивившись у жовті очі і забираючи листа.
Америка.
Точне місцезнаходження невідоме.
Табір Напівкровок.
Що це? Хто б став йому писати? Всі, кого він знає, перебувають у таборі і точно не використовували щось таке старе, як лист, відправлене совою. Гаррі глянув на друга поруч із ним, Персі, але з іншого Табору Напівкровок, які об'єдналися під час боротьби проти небезпечних ворогів, що хоче вбити всіх їх, особливо дітей Пророцтва.
— Сумніваюсь, що це жарт якийсь: діти Гекати є чаклунами і з чуток їм надходять такі листи, — сказав йому Персі. — Просто напиши їм відмову.
Гаррі так і зробив, навіть не відкриваючи листа, прикріпивши обидва листи до сови. Їм необхідно з Персі рятувати Олімп та боротися, немає часу для того, чого там задумали чаклуни з ним.