Гаррі подобався червоний колір.
Якщо Гаррі дали б вибір, він вибере з усіх кольорів саме його, щоб прикрасити їм все, що є в будинку. Від світлого до темного відтінку.
Йому справді дуже подобається цей колір. Гаррі подумав би, що це через те, що і його батьки, і він сам був у Гріфіндорському Хаусі. Але це тоді не відносилося б до всього, що має червоний колір.
Як кров. Та сама кров, яка спливав його найненависніший ворог — Мелфой, від рук самого Гаррі.
(Він не хоче визнавати нікому, особливо собі, що Гаррі сподобалося це почуття, почуття чужого страждання.)
(Навіть сам Волдеморт не викликав в нього стільки негативних почуттів, як цей нахаба, якого тільки й хочеться проклясти. Не дивно, що крім Креба та Гойла у нього немає друзів.)
Гаррі навіть не почував себе винним. Йому швидше за все було цікаво, чи має кров такий самий смак, яким він виглядає. Але він не встиг навіть скуштувати смаку, як його перервали. Професор Снейп, такий самий, як Мелфой.
(Йому хотілося проклясти професора Снейпа і спостерігати за тим, як він стікає кров'ю біля ніг Гаррі.)
(Ці двоє жалюгідних хуліганів заслуговують на таке звернення, сказало Гаррі щось.)
Він справді ненавидів їх. З таким ставленням їм пощастило, що їм не перерізали горлянку, щоб перетворитися на людські фонтани. Гаррі міг тільки мріяти про це.
Він знає, що йому треба бути обережним зі своїм — неправильним, сказали б суспільство — захопленням. Але з того часу, через що Гаррі довелося пройти, він просто втомився і йому стало все одно, хто що посміє сказати.
Якщо інші не можуть вирішити, чи кохати його, чи ненавидіти його, проклинати чи благовісти йому, то всі можуть просто померти, спливаючи кров'ю. Тоді від них буде хоч якась користь буде, вважає Гаррі.
Це справді спростило б йому все, але, на жаль, ні. Йому доводиться обмежуватись собою. Гаррі ріже собі руки і дивиться на червоний колір, як його одяг.
Гарно, каже Гаррі щось.
У горлі пересихає від спраги, коли він підносить руку до губ і п'є її. Воно має специфічний смак, який Гаррі впевнений, не багатьом би сподобався, але йому подобається.
Він заплющує очі і стогне, здригаючись, коли чує якийсь шум позаду і повертається з закривавленими губами та рукою (але його рана сама по собі загоїлася, що залишилося непоміченим від усієї крові на шкірі). Гаррі розсіяно моргає.
— Я не знав, що ти вампір, — сказав Слизеринець, судячи з кольору одягу, але Гаррі тільки нахиляє голову на бік без відповіді.
(Він не знає, що його очі ненадовго спалахнули червоним і що цим Гаррі нагадав співрозмовнику того, хто має такі самі червоні очі.)
— Тобі потрібна допомога із кров'ю? — продовжив він, не злякавшись дивної поведінки Гаррі.
(Йому доводилося стикатися з подібною поведінкою, але він не знав, що не тільки Волдеморт одержимий кров'ю. Батько попереджав його про таких, про тих, хто може випити твою чужу кров без того, щоб бути вампіром. А це означає, що Гаррі один із них.)
— А що, даси себе вбити, випивши тебе? — прохрипів Гаррі.
— Ти не зможеш мене вбити, я носій для таких як ти, — тільки тоді ти станеш справжнім звіром, переставши бути людиною, але він цього вже не сказав у слух для Гаррі.
Тому що бачить Леді Магія, так було б найкраще для всіх, щоб темна та світла магія стали одним цілим. А хто з цим допоможе краще, ніж такий звір, як Гаррі та Волдеморт разом? (Він тільки сподівається, що його пропозицію приймуть.)
— Добре, — сказав Гаррі після довгої паузи, підходячи ближче до нього.
Його очі знову червоні, коли Гаррі нахиляється до шиї, щоб вкусити біля плеча з гострими іклами.
План, придуманий на ходу і прийнятий Гаррі, дійсно стане для них шансом.