Гаррі відчував себе втомленим від того, що всі очікують від нього (і Персі) або знищення, або порятунок Олімпу.
Все, чого йому хотілося — це щоб йому дали спокій, щоб не відчувати цей тягар, і він знає, що Персі теж це набридає, не може не набриднути, коли всі тільки про це й обговорюють, вирішуючи жити їм чи померти їм.
Не тільки це об'єднувало двох хлопчаків, крім навислого над ними Пророцтва. І Гаррі, і Персі були синами Бога Моря, просто у Персі — грецький, а у Гаррі — римський. У них дислексія, яка заважає їм читати крім мови, до сім'ї якої вони належать; Персі читає на грецькому, а Гаррі читає на римському. Це було дивним вперше, але швидко стало нестерпним з неможливістю довго читати, швидше за все, не лише через дислексію, а й тому, що їм важко всидітися на одному місці від СПАУ.
Персі і Гаррі просто проблемні підлітки, яким було б краще проводити звичайні дні в таборі для напівкровок, але все їхнє життя визначене чимось словами. Гаррі не розумів, чому не може бути третього виходу з цього положення? Хіба хтось до цього не робив так? (Він був певен, що Персі з ним згоден.)
Боги були жорстокі до людей, але навіть до свого рідного потомства.
Так сумно, як багато залежить від дітей, навіть їхнє власне виживання.
Гаррі (і Персі) був таким утомленим від усього цього.