Гаррі тихо дивився, як його чоловік у таку спеку готував вино без звичайного сорочки на тілі, дозволяючи променям сонця гуляти по фігурі. Гаррі чесно намагався зосередитись на тому, що Том робить, але це було складно. Він був дуже гарним для свого блага, плюс погода теж зовсім не допомагала Гаррі, відчуваючи, начебто плавиться від спеки.
В цей час його руки з ідеальними довгими пальцями брали виноград, пропускаючи через прес. Отриману масу Том залишає у скляній посудині, накриваючи марлею з кількох шарів та поклав у тепле місце для бродіння. Гаррі хотів було пожартувати, що сам уже забродив, ставши людським вином від спеки, але промовчав, знаючи, що Том може за це дражнити.
Тяжко зітхаючи, Гаррі стогне, не в змозі чекати на готове вино. Це так довго. Чути сміх від Тома, перш ніж руки обіймають Гаррі, який звивається, бо Том весь спітнілий і від цього улюблені обійми незручні.
— Я помру раніше.
— Не драматизуй, любий, це буде скоріше, чим ти вважаєш.
Гаррі був абсолютно впевнений, що сонце хоче їх усіх вбити. Градусів 40 точно було. Як Том не показує і єдиного знака, що йому некомфортно— спекотно— на біса так жити? Але він абсолютно спокійний, продовжуючи працювати. Вовтузитися туди-сюди, все ще без сорочки, дістає готову масу, проціджуючи її в емальовану посудину, а вичавки викидає. Сік заливає у чистий бутель, додаючи цукор. Закриваючи кришкою із водяним затвором залишив бродіння. Ще раз. Яке знущання, думає Гаррі.
Просячи у Тома вино, не малося на увазі через невизначений час у цю нестерпну спеку, а миттєво. Зараз же. Бляха.
— Терпіння, Гаррі.
Ні, хочеться сказати йому у відповідь.
Гаррі задрімав, коли чує, як Том знову щось робить, але відчуваючи себе занадто втомленим від спеки, не може простежити, що саме робить. Хоча Том намагається бути тихим, стара підлога скрипить, поки він ходить, а потім акуратно переливає без осаду в чистий бутель вино. І знову закриває спеціальною кишкою та поклав у підвал в холодне місце.
Гаррі не знає, через скільки часу відчуває довкола себе руки, але дозволяє це ненадовго.
(А потім це ненадовго перетворюється на довго, коли вони з Томом липнуть один до одного від спеки.)
— Тобі сподобається, любий.
Тільки шепіт Гаррі вже не чує.
Коли, здавалося б, минуло чимало часу, щоб Гаррі забув про існування вина, Том очищене вино розливає у чисті пляшки догори з невеликим простором між вином та корком. А ще трохи наливає їм із Гаррі у келихи.
Тільки ось Гаррі сонно дивиться, у середині дня, після того, як прокинувся, а потім зітхає.
— То-о-оме-е, я не маю сил.
— Гаразд, вип'єш потім.
Гаррі усміхається, дивлячись на свого чоловіка, що, незважаючи на спеку, спокійно сидить навпроти нього і п'є готове вино.
Покидьок він.
(И все ж Гаррі кохає Тома.)