Гаррі обожнював тварин, разом із опікуном — Ньютом — подорожуючи з країни до країни, де завжди зустрічав їх через специфіку роботи Ньюта, що взяв на собі обов'язок піклуватися про нього після смерті батьків. Якось він запитав, чому саме Ньют, а не хтось інший, наприклад, кровний родич, взяв відповідальність про нього, але йому сказали, що магічних дітей за законом не залишають у сім'ї немагічних, це раз, а два, те що нікому з родичів, що залишилися, не довіряє влада через якісь проблеми, тому Ньют і зголосився — і йому дозволили, але за умови, що пускати Гаррі до небезпечних тварин не будуть і його стан перевірятимуть кілька разів на рік.
Не те щоб Гаррі скаржився, бо він ніколи не думав, що світ такий величезний і ці перевірки стоятимуть того, щоб побути у всіх країнах, де є величезні магічні школи: Франція, Північна Європа, Україна, Японія, Уганда, Бразилія та США. Хоча Ньют поділився з ним, що й у Росії була магічна школа для чаклунів, але там із самого заснування завжди було мало учнів, тому вони закрилися. Але для Гаррі це не було дивно, враховуючи, що все, що є у них, вкрадено. Швидше за все, навіть у їхній школі не було нічого свого — враховуючи, що вони не мають ні культури, ні історії, ні заклинань, абсолютно нічого свого. І Гаррі не дуже горів бажанням їхати до них, незважаючи на те, як він любив тварин.
І в нього була власна змія, яку їм довелося врятувати, рідкісна у своєму роді, що Гаррі хотів забрати її до себе, особливо тому, що міг із ними розмовляти. Це було дивовижне відкриття, що навіть Ньют не очікував від нього. Їм стало цікаво, звідки в нього ця здатність, якщо про його кровних родичів не було чуток, що вони вміють говорити зі зміями.
А єдиний відомий парселмовець — Волдеморт, що, за словами Ньюта, керує Великобританією, звідки він родом, окрім відомих парселмовців з Індії, Єгипту та Турции та парочку розкиданих по інших країнах. Гаррі дуже хотів зустрітися з саме Волдемортом, тому що він навчався на домашньому навчанні, а не в школі, здаючи іспити в Міністерстві, тому ніколи не бачив Волдеморта, крім трошки чуток тут і там. Гаррі був у нетерпінні, а Ньют посміхався з його ентузіазму.
Це нарешті трапиться. Гаррі кусав губи від нервозності. Він дивився на небо, чекаючи, коли до нього приєднається Волдеморт, боячись, що при зустрічі просто забуде всі свої запитання. Не те щоб цього не трапилося, тому що при погляді гарного хлопця років двадцять-тридцять, все повітря залишило його легені, широкими очима дивлячись на красеня, що підійшов до нього, з блискучими червоними очима.
— Ти хотів поговорити? — посміхається Волдеморт із гострими іклами.
Гаррі прочистив горло, а потім подумав про те, яке питання найважливіше, щоб не відволікатися на чужу зовнішність.
— Як ти гадаєш, чому я парселмовець?
— Є кілька варіантів. Перше, якщо ти маєш спадок нага. Таких може бути багато, навіть якщо зникла можливість міняти тіло з людського на нагу та з наги на людську. Деякі з них можуть розмовляти зміїним, а деякі тільки розуміти. Друге, якщо ти з сім'ї тих, хто минулого полював на нагу, щоб провести над ними експерименти, щоб отримати можливість розмовляти зі зміями. А третє — соулмейти. Бути пов'язаним із тим, хто вже вміє розмовляти з ними.
— Мій результат крові у гоблінів показав, що я людина.
— Тоді соулмейти.
— Але хто...?
Гаррі не встиг домовити, коли Волдеморт зі словами "зараз перевіримо" взявся за його руку і весь світ, здавалося, завмер. Наскільки потрібно було успіха, щоб вони виявилися соулмейтами, відчуваючи електричний струм магії між руками?
Гаррі іноді здавалося, що спить, бо таке відбувається лише у казках чи мріях (а Ньют ніколи нічого не говорив про соулмейтів, тому що у Ньюта його немає), дивлячись на свого(!) красеня, все ще не вірячи, що Волдеморт належить йому.
— Чому ти виглядаєш таким, чорт забирай, молодим?
— Я — вампір.
Гаррі дивиться на Волдеморта, що посміхається, на його ікла. Мабуть, до кохання тварин входять і магічні істоти.