Гаррі дивиться на Волдеморта, що теж дивиться на нього, особливо тому, що весь світ завмер після того, як два заклинання зіткнулися один з одним, що всі чаклуни перестали рухатися, окрім них двох, на тлі завмерлої війни у Гоґвортсі. Їх палички перестали працювати на них, бо Волдеморт не міг після цього вбити його, навіть безпалочкова та безмовна магія не працювала. Потім Гаррі відступив, коли на нього йшов Волдеморт, але він був швидше, задихаючись, коли пальці обернулися навколо шиї, але не довго, коли Волдеморт почав задихатися.
З того часу вони просто дивляться один на одного, не знаючи, що робити, коли нічого не працювало. Гаррі навіть не міг відійти досить далеко, бо їх оточувала якась магічна стіна, не даючи їм бути так далеко одна від одної. Волдеморт напружено думав про щось, крутячи між пальцями паличку.
— Гаррі, — сказав він.
Волдеморт різко притиснув палець до шраму на лобі, але в той момент, коли це сталося, більше не було боляче, а насолода пронизала все тіло. Гаррі відкрив губи в німому стогін.
— О, дуже добре, тепер я розумію, що хоче сказати нам Магія.
Гаррі тремтить.
— Що..?
Гаррі ледь не впав уперед, коли пальці відірвалися від шраму, але Волдеморт схопив його за талію, не даючи впасти обличчям у землю.
— Чому, Гаррі, ти не знаєш, що Магія це не лише сила, а й наше Божество, якому ми поклоняємось? Вони незадоволені нашими діями, тому й заважає продовжувати. Я ціную це, бо тепер знаю, хто ти для мене.
Гаррі не зовсім розумів, про що говорить Волдеморт, намагаючись відірватися від обіймів, але не міг через силу, з якою його тримають.
— Відпусти!
Волдеморт сміється.
— Ні. Тепер ти мій, Гаррі.
Червоні та зелені очі дивилися одне на одного. Один – щасливо, а інший – з невірою.