Гаррі завжди вірила, що магія – це щось більше, ніж просто сила, яка є у всіх чаклунів, поточна по тілу. Отже, коли вона приєдналася до Волдеморту на першому курсі, коли Гаррі просила захисту, їй відкрилася правда про те, чому Волдеморт робить те, що вона робить (намагаючись врятувати магію від вмирання).
Усе було ну дуже просто. Волдеморт не просто якась чаклунка, яка народилася від людей, а та сама магія, яка спустилася до простих смертних у чистому вигляді енергії, зайнявши тіло вподобану людину, щоб потім її народили, як людину, щоб вона змогла допомогти магії, об'єднавши чаклунів.
Хоча Гаррі воліє називати її на ім'я, дане при народженні — Томіе — а не по справжньому імені, бо знає, як їй подобається її божественна сутність. Гаррі могла б просто говорити "моя Богиня" і це вже викликало б ту спокусливу усмішку.
Їй було цікаво, як далеко може піти Томіе, коли вона має безсмертя, які привілеї це дає і як можна усе це використати. Тому що Гаррі впевнена, що Томіе використовує щось, маніпулюючи з розумом інших, щоб вони робили те, чого вона хоче, цілуючи землю, якою ходить. Томіе так просто, хоч і не дуже швидко, отримала, чого вона хоче, коли магію навіть перестали ділити на темне та світле, що її присутність серед смертних перестала бути необхідною в якийсь момент. Гаррі боялася, що через знання того, хто така насправді Томіе, її могли б вбити. Їй навіть прямо сказали:
— Я могла би тебе погубити.
— Я знаю.
Але ось вона, Гаррі, все ще жива, не дивлячись ні на що, дивлячись на Томіє, яка простягає їй руку.
— Я могла би тебе оживити.
— Що?
Томіе посміхається.
— Життя тут нудне, але там? Там цікавіше. Підеш зі мною?
Гаррі береться за її руку, коли губи прикасаються до губ і все її тіло розпадається на атоми та енергію (душі), що сплітається з енергією Томіє, ні, вона зараз Волдеморт у її істинній формі, переходячи в справжній магічний світ, де немає місця тим, у кого або у чого немає магії.