Гаррі прокидається від кошмару, задихаючись, зі страхом, який змушує боротися з руками, що утримують його в ліжку, не даючи підвестися з місця.
— Тш-ш, — каже глибокий голос у вухо, посилаючи через їх зв'язок хвилі спокою та кохання, які затоплює Гаррі.
Він дихає, з кожним разом легше, коли чужі емоції приглушають власні. Гаррі муржиться, притискаючись до тіла за ним, повільно розслабляючись.
— Мені наснився Волдеморт, — шепоче тихо, — він— — але Гаррі не встигає домовити, коли цього робить його хлопець, знаючи, що він хоче сказати:
— Я не дам йому вбити тебе, Гаррі, — обіцяє Том.
Ні, поки я живу, чує Гаррі від Тома подумки.
І Гаррі знає, що це не просто слова, бо Том завжди захищав його (щоденник, що намагався вбити Гаррі, поки Том не вбив його першим, був яскравим прикладом).
Кому він міг би довірити своє життя, якщо не своєму хлопцю, який завжди з Гаррі? Він знає, що Том знищив би цілий світ заради нього.
І Гаррі, що заспокоївся після кошмару, засинає в надійних обіймах, знаючи, що йому нічого не нашкодить.