— Кохана.
— Що? — сонно бурмоче Гарлі.
— Я хочу пити.
Гарлі подивилася на Тома, що теж дивилася на неї, вже з червоними очима від спраги. Вона зітхнувши потерла очі, все ще почуваючи стомленою після повного місяця. Без Тома — до їхніх відносин — ці дні були жахливими та виснажливими, але з нею — коли вони зійшлися разом — перетворилися на погоню, де вона була здобиччю, а Том хижакою. Її вовчиця була щасливою, що їй є з ким пограти. Найменше, що Гарлі може зробити натомість — дати крові.
— Бери, — сказала вона, простягаючи їй руку, але натомість Том залізла на неї, сідаючи на стегна.
Прохолодні пальці піднімають підборіддя Гарлі, оголюючи її шию, а потім зуби різко впиваються в шкіру. Вона спочатку шумить від болю, який потім замінюється задоволенням від того, що у слини вампірах є антикоагулянт, що має знеболювальні властивості, притупляючи наслідок від укуса та осушення.
Це викликає скул вовчиці Гарлі, коли її думки стають туманними, з кожним ковтком крові усе її тіло пронизує тепле відчуття.
Том муркоче, облизуючи слід від укусу і піднімається, щоб посміхнутися їй кривавими губами та зубами.
— Ти не тільки на запах приємна, а й на смак.
Гарлі збентежилася.