Гаррі Поттер прокидається під звуки дощу, коли рука гладить його по волоссю, яке відросло до плеча. Він притискається ближче — до чогось твердого й теплого — повільно розплющуючи очі, побачивши Тома Редла, на чиїх грудях він спав. Не пам'ятаючи, щоби вони були в такому положенні, коли засинали, Гаррі вважає, що Том перемістив його, в одній руці тримаючи книгу, а з іншою погладжуючи його.
— Спи, ще рано.
Він пробурмотів у відповідь, прикриваючи очі, дозволяючи теплим пальцям у його волосі заколисувати себе, почуваючи себе в безпеці, таким щасливим, засинаючи у надійних руках...
...Гаррі різко прокидається, серце стукає у вухах, коли він один у ліжку, думаючи про те, якого йому сниться Том, який повівся так не схоже на самого себе?
Він уже подумав, що після стільки років Гаррі більше не турбуватимуть сни за участю Тома.
(Принаймні це не мокрі сни, які він мав у підлітковому віці через те, яким привабливим для Гаррі виявився Том.)
Він опускається назад на ліжко з надією, що йому більше не будуть сняться сни з... з ним.