Ніжні пальці з акуратно підстриженими нігтями тримали чарівницю за підборіддя, нахиляючи голову під зручним кутом під світлом. В її руках була помада з яскраво-червоним кольором — не те, щоб Гарлі любила помади, що стереотипно вважають жіночим, але не могла відмовити Томмі, коли вона так сильно хотіла нафарбувати ними губи із зосередженим виразом обличчя.
Гарлі дивиться на неї, на Томмі. На її акуратні брови, її довгі вії, пускаючі тіні на високі вилиці, глибокі океансько-сині очі, її маленький носик, її пухкі яскраво-красні губи, яких хочеться поцілувати. Вона так близько до Гарлі, коли просто проводить помадою по губах, що може відчути на шкірі дихання Томмі. Від неї пахло одеколоном, чимось сильним, що теж вважають стереотипно чоловічим, але Гарлі вважає, що це підходить для Томмі.
Вона просто була дуже вродлива, але під усім цим ховалося щось небезпечне, смертельно привабливе, щоб такі сильні одеколони з її особистістю були добрим поєднанням. Саме те, що колись привернуло увагу Гарлі на Томмі. Адрералінова наркоманка за гострими відчуттями.
Залежна. Її серце пропускає удар, відчуваючи, як кінчики пальців проводять по контуру губ, стираючи зайву помаду. Такий простий жест, але все ще щось робить із її тілом. Гарлі ковтає слину, коли Томмі дивиться на неї, червоніючи від того, що була спіймана на підгляданні.
— Насолоджуєшся, кохана?
Завжди.
— Ти закінчила?
Вона усміхається, оглядаючи чарівницю перед нею, з яскраво-червоними губами, дивлячись знизу вгору, з рум'янцем на щоках, з таким люблячим поглядом у очах. Замість слів їй пробурмотіли "треба перевірити" і поцілували, щоб дізнатися, чи залишиться помада на місці.