Bonus
Гаррі сидів на колінах Тома, притулившись головою на його плечі, поки він працював за столом, перевіряючи купу папірців (важливих документів).
Це була звичайна рутина у їхні дні, коли Том був зайнятий, а Гаррі — ні, будучи головним Аврором і майже всім займалися його підопічні. Але він був дуже щасливим, що зміг досягти того, чого хоче — хотів — найбільше у світі.
Поруч із ним Гаррі не потрібно хвилюватися про дрібниці, просто бути розслабленим та щасливим. Втягуючи аромат одеколону Тома у шиї, він тихо гуде, зариваючись носом глибше. Пахне дуже приємно, чіпляючись за нього, як мавпа на дереві.
— Тобі зручно так? — солодкозвучний голос лунає поруч із ним.
— М-м, — тягне він. — Я тобі заважаю?
— Ні.
Гаррі просто видає звук із заплющеними очима, відчуваючи себе занадто лінивим для відповіді (і розмови), але він поцілував шкіру на шиї, бурмочучи, що кохає Тома. На більше його не вистачило. Він був дуже лінивим (та щасливим).