Це був кінець другої гри. Нарешті вимкнули світло та як тільки кімнату полонила темрява всі гравці поверталися до своїх ліжок. Хтось таки зміг поринути в сон після втому від першої гри та боротьби за життя, де все залежало не тільки від них, але й від всієї команди. Але не всі змогли, або від недовіри до інших гравців котрим було байдуже на смерть інших, та навпаки бажали позбавитися їх аби отримати більшу нагороду, більше грошей.
Так само не могла заснути Хьон-джу, дивлячись кудись в бік. Не раз її погляд зупинявся на годиннику, як на ньому світився час що йшов так повільно. Минали хвилини, а вона досі лежала не в змозі заснути після останніх двох ігор. На щастя їх команда була одна з перших, тож їм не довелося дивитися як вмирають інші гравці котрі ще б трохи та перетнули б мету якби не постріл. І її команда.. на її диво була мила та прийняла її незважаючи ні на що. Скільки друзів з огидою відверталося від неї, власні батьки. Навіть звільнили з роботи. Вона пам'ятає як шукаючи команду в другій грі на неї косо дивилися, і лише одна дівчина запропонувала їй бути з нею, дивлячись на неї темними очима та довірою.
Хьон-джу усміхнулася та нарешті її очі почали заплющуватися якби поруч не пролунав тихий знайомий голос.
- "унні?.." - Хьон-джу одразу впізнала дівчину та коли глянула на неї попри темряву змогла переконалася - це була Йонг-мі. - "ти не спиш..?"
- "Йонг-мі? Зараз ніч, чому ти тут?" - запитала вона майже пошепки, аби не завадити іншим.
- "вибач.. я просто довго не могла заснути.." - тихо відповіла дівчина - "я не завадила тобі спати?"
- "ні.. все гаразд, я теж не могла заснути"
Хьон-джу відвівши погляд посунулася в сторону, зробивши місце на ліжку та знову глянула на Йонг-мі
- "якщо хочеш можеш сісти, або лягти" - запропонувала вона, на що дівчину вдячно кивнула та так і зробила, лігши на ліжко біля неї.
Деякий час між ними була тиша яку ніхто не насмілився порушити. Вони просто лежали поруч, що змушувало робити мовчанку більш ніяковою, але й дещо затишною. Та першою заговорила Хьон-джу.
- "дякую.. за ті слова"
- "які слова?" - глянула на неї Йонг-мі з невеликим непорозумінням.
- "коли ти сказала.. що я теж гарна" - відповіла Хьон-джу.
- "але це правда, унні" - сказала вона з щирою усмішкою від якої ставало тепліше.
- "це справді багато значить для мене" - сказала вона усміхнувшись їй у відповідь.
Між ними певний час знову була тиша, але вона не була ніяковою, більш затишною, поки Хьон-джу не відчувала деяку провину. Її увагу привернуло синє коло на її кофті, що одразу казало що та голосувала за продовження ігор. Вона не забуде якою наляканою була Йонг-мі коли в голосуванні вигравали кружки, продовжуючи ігри та смерті заради грошей, коли сама дівчина хотіла припинити це все та повернутися додому. Якби Хьон-джу проголосувала інакше, якби вона теж натиснула червону кнопку, чи змінив її голос щось? Чи були б вони зараз вдома, в безпеці та хоч якимсь грошовим призом?
Наврядчи. Вона не шкодувала сильно за це, їй потрібні гроші та вона впевнена що наступна гра не була б для неї перешкодою, але зараз не зовсім йшлося про неї. Щось в ній змушувало почуватися винною.
- "вибач Йонг-мі" - тихо сказала вона, на що знову інша підняла брову поки та не продовжила - "що проголосувала за продовження ігор.."
Хьон-джу хотіла відвести погляд, але її здивувало що Йонг-мі лише усміхнулася їй, цього разу це виглядало дещо сумно, але досі мило та щиро.
- "все гаразд.." - відповіла дівчина - "у тебе було на це причини"
Хьон-джу нібито хотіла щось сказати, але передумала.
- "зіграємо ще одну гру.. і тоді підемо, впевнена більшість проголосує проти" - додала Йонг-мі.
Хьон-джу побачила як руки Йонг-мі легко тремтіли. Попри її слова, вона була налякана, і Хьон-джу знала про це. Вона взяла її руку та міцно стиснула її, проводячи великим пальцем по її руці.
- "Йонг-мі, я обіцяю що після цього ми повернемося додому. Невідомо яка буде наступна гра, але ми зможемо" - сказала Хьон-джу дивлячись їй в очі, на що та відповіла спочатку здивованим поглядом, але потім вона усміхнулася, та на її щоках з'явився рум'янець який вдалося приховати за темрявою в кімнаті.
- "ми зробимо це.. я вірю тобі"
Після цього Хьон-джу обійняла її притискаючи ближче, на що Йонг-мі відповіла тим самим, обійнявши її у відповідь. Ці обійми були теплі, Йонг-мі почувалася безпечно коли її тримали руки Хьон-джу, вона довіряла їй. Та через певний час вона змогла заснути, заспокоївшись від невеликого стресу та страху, який заважав їй весь цей час. Хьон-джу провела рукою по її волоссю та перед тим як теж заснути, вона залишила на чолі дівчини легкий поцілунок та нарешті заплющила очі.
"Я не знаю яка буде наступна гра, але ми будемо разом. Якщо буде потреба, я захищу тебе, ми маємо вибратися звідси"
"Я обіцяю"