Життя завжди є чимось, що намагаються зрозуміти всі боди один раз: чому ми тут, чому ми живі, чому ми вмираємо, чому ми проходимо через усе це? Том Реддл вважає, що він знає відповідь, ні, він упевнений у цьому — це просто безглуздий цикл життя та смерті, знову і знову. Він не розумів, чому до інших не доходить така очевидна річ. Люди шукають сенсу, а сенсу просто немає.
Ось чому він зробив горокракс — він просто не хоче бути рабом всього цього циклу, бажаючи вирватися із цього.
Том краще за інших.
Він відчував себе особливим. Він просто не знав, що хтось може також стати ж особливим для нього.
Все це було таке дивне.
Гаррі Поттер не здавався таким вже й особливим, але чомусь він відчував, ніби тут є... Щось дійсно особливе...
Може, саме тому йому не подобалося, що він почав часто бачити в коридорах школи.
Гаррі не був один.
Звичайно, як він може бути один, коли він такий схожий на нього, що притягує до себе всіх так само, як і він сам притягує всіх до себе?
Але... Седрик Діггорі був його хлопцем.
Він не знає багато про них, але виходячи з того, що бачив, він не може повірити, що хтось, з ким він відчуває зв'язок, захоче бути разом з таким... З таким... Героєм.
Занадто... Правильно... Занадто... Добре...
А герої завжди жертвують тобою.
Він хоче бути зрозумілим, хоче бути почутим після всього цього часу, коли вони почали проводити час разом, коли він почав намагатися зайняти серце Гаррі.
"Ти намагаєшся зробити так, щоб я розлучився зі своїм хлопцем?"
"Я намагаюся зробити так, щоб ти став моїм хлопцем."
"Хіба я не повинен допомогти Хлопчику-Який-Вижив тебе вбити?"
"Я знаю, що ти не тільки тому зблизився зі мною, що хочеш вбити мене, Волдеморта."
У нього на губах з'являється усмішка, коли він наближається до Гаррі ближче... Між їхніми обличчями залишається лише кілька дюймів.
"Я дам тобі вибір: герой чи лиходій?"
"Навіщо мені вибирати лиходія?"
"Герой пожертвує тобою заради всього світу. Лиходій спалить увесь світ заради тебе."
Гаррі шумно видихає. Він відчуває цей подих на своєму обличчі і бачить у чужих думках, що відчуває той самий зв'язок між їхніми душами, що й він... Той самий зв'язок, який хоче, щоб вони стали ближчими...
(Він не раз використовував Легіліменцію і жодного разу не був упійманий за це.)
"Будь моїм."
Це був його шовковий шепіт у самі губи, коли він наблизився ще трохи до Гаррі. Єдинє, що зараз зупиняло їх від поцілунку — це півдюйма.
Він не знає, хто саме з них скоротив відстань між ними, але коли вони поцілувалися, він знає, що їхній зв'язок між ними був прийнятим.
Він знає, що він змусить і Гаррі зробити хоч один горокракс, щоб вони провели вічність разом.