Зростання у жорстоких умовах може навчити того, що набагато краще носити маски, ніж показувати свої справжні емоції. Сама ця маска відрізняється від людини до людини, але багато хто приховують за ними їх біль.
Гаррі Поттер був одним з них. Усі чекали від нього чогось, тож він просто носить маску, яка відповідає очікуванням суспільства.
Тому що він ніколи не просив бути ні героєм, ні лиходієм. Все, чого він коли-небудь хотів — бути второрядним персонажем, щоб йому дали спокій і... Щастя.
Саме тому, втомившись від світу, він кинувся в обійми Тома Редла, відкривши правду про те, що всі його скраби знищенні, крім нього, тому його треба захищати, а не вбивати.
Якщо, звісно, залишитися безсмертним досі важливо.
А хто може допомогти жити вічно на землі, як не Гаррі?
Том, звичайно, був злий, але він не такий божевільний, яким прикидається перед усіма.
(Ніхто ніколи не дізнається, що вся його особистість просто вдавання, ніхто не дізнається, що він подумував навмисно здатися і померти, поки в його руки не прийшов шанс.
Навіть незрозуміло, хто з них більше утомився від життя.)
"Мені завжди було цікаво, якщо тебе зображують майже найсильнішим, то ти повинен бути розумним. Чому ти поводився так, ніби ти тупий?"
"Розумні часто можуть вдавати тупими, тому що так простіше."
"О..."
Том посміхається і цілує його в губи коротко.
Гаррі нічого не каже, тільки обіймає його.
Можливо, найважливішим у житті було знайти когось, з ким можна не вдавати і бути самим собою.
Вони це знайшли одне в одному.