Як же так сталося ?
Гаррі питав себе забувши на одну мить,-все те соромницьке і разом з тим бажане виникло, бо він сам так захотів. Частинка Волдемортової душі надто крихітна і не могла би вплинути на хлопця,не змусила б покохати. Хоча Поттер опісля шокуючого відкриття особистості співбесідника вважав абсолютно інакше. Так,молодий чарівник звалив провину на горокракс цілком і повністю, тому що.. ні не може зізнатись ..
Спогади накрили Гаррі приливною хвилею:розмова уві сні між знайомими-незнайомцями проходила невимушено (жодної згадки про криваву помсту) знов якійсь чергові філосософські баталії,"але ж не нудні *шепоче оксамитовий голос з темряви.
"Тобі подобалося".
"Марна трата часу, я краще зістрибну зі скелі ніж скажу,що мені було цікаво"-Гаррі похмуро насупивши брови дивився на зелень трави,яка миттю згодом пожовкла від липневої спеки . Іскри прожигали чорні дірки у серці боляче, чому ? Коли в очах немов застрягло скло і хочеться спуститися у Пекло,щоб там дати собі охолонути.
"Я ж тебе ненавиджу ( більше себе,адже повірив і слухав як цуценя ледь не виляв хвостом при кожній зустрічі. )" Не знав Гаррі ,що подібне сум'яття оселилося не тільки у власних думках.
Він труївся його словами ніч за ніччю, і дивні збіги обставин лише сприяли погіршенню стану.
"У мене ажніяк не зігрівалося нутро від пристрасті й ніжності -я просто застудився,було вогко через дощ,який просочився крізь покрівлю".
Спогади промайнули перед внутрішнім зором немов насправді колись відбулися. Такі яскраві вони були.
***
У той вечір магія усередині сну відмовилася підкорятися ,й двоє чарівників промокли під рясним дощем.
Обійми були замість рушника,міцні долоні,які затримувалися на плечах; і на відміну від того, щоб як завжди бовкнути десяток в'їдливих коментуючих слів, хлопець затикає рота поцілунком. Один-два- три.. він раз за разом падає все глибше не знаючи, що йому судилося погинути в безодні. Варто лишень відкрити очі .
***
Гаррі не пам'ятає, яким дивом він зміг прослизнути до лігва Смертежерів крізь бар'єри абсолютно ніким непомічений. Але факт: Поттер тут біля вікна свого заклятого ворога.
Дуже впертий Гаррі стоїть захований мантією-невидимкою стиснувши кулаки і дивиться за скло у кімнату . Він прийшов сказати в обличчя. "Це нічого не значить для мене". І хлопець певний,що Волдеморт все ще бажає його вбити. Так чому кислота роз'їдає горло, коли він знов намагається вимовити:
Я не лю..
-Тримайся подалі,якщо не хочеш болісно померти -згадує хлопець останні слова Волдеморта перед тим як попрямувати обраним шляхом. Тоді сонячна погода на галявині зовсім недоречна,Гаррі волів би чути лютий шторм. О, Мерліне ,ще жодного разу Поттер не впадав у відчай через сни, які були розбиті суворою дійсністю .
"Не дивись услід,не йди за ним"-наполягав його розум , Гаррі наче вріс у землю аби тільки не побігти в інший бік чомусь окрім почуттів злості,зради, розбитості жевріла ще маленька лучина .
***
Проте вона от-от погасне.
Гаррі спостерігає як його ворог руйнує дорогі меблі Малфоєвської садиби. Та ж сама участь спіткає вітражне вікно. Чи уявляє Волдеморт загибель Поттера цієї миті?
-Я такий простий-глухо відмічає хлопець й швидко сідає на траву без сил. Уламки розбитого скла сиплються дощем довкола нього, але не ранять Гаррі ледь не байдуже побачать його чи ні ,усвідомлення ось-ось увірветься знесе слабкий окклюменційний щит вщент.
В ньому я себе майже неживу.
Звідки в мене це, хто мені відкрив? Так, схоронитися, врятувати власне життя здається Поттерові найбільш розумним,але він буде боягузом якщо не з'явиться особисто аби поставити крапку.
-Нещасний самогубець.-він почув зовсім близько тихе шипіння, думки Гаррі заклякли хутко підняв погляд,маскуючи жах. На диво Поттерове маскування ще не здерли,та це питання часу. Гаррі й Волдеморта розділяли лічені сантиметри простору.
Хлопець знав, що це неминуче й тягнути кніззла за хвіст не хотів.
Гаррі дозволяє капюшону мантії сповзти з маківки,поки підіймається на ноги. Тканина стікає з плечей далі вниз і збирається грудою у ніг Поттера. Юнак дивиться в червоні очі навпроти :
-Я ЛЮ..(Я ЛЮТО НЕНАВИДЖУ ТЕБЕ)
Він чекає тієї ж миті Аваду мабуть сподівався ,що так і станеться принаймні ,тоді Гаррі буде простіше висловитися.