У цей час року було холодно, сніжно, з сильним вітром, що мало хто ходить у таку погоду і вважають за краще залишатися вдома, якщо у них немає будь-яких справ. Це стосується як чаклунської, так і маглівської світу.
Гаррі Поттер же, знаючи, що у його друга, сквіба — як називають нащадка чаклунів без сил і який не має можливості приєднатися до нього в чаклунському світі — особисто пішов до нього в маглівському світі.
Невіл Лонгботом працював у невеликому чайному. Тут було тепло, майже тихо і дуже зручно.
Він не тільки зігрівався і розмовляв зі своїм другом, але й допомогаючи з роботою до кінця. Він бачив сонце через вікно, узявши собі теж гарячий чай у стаканчику, коли помітив незнайомця, що входить у приміщення. Явно магл, враховуючи відсутність аури чаклунів, але... Дуже гарного, високого, у явно дорогому одязі, але його не це привекло, а то, яка у нього зовнішність. Його серце забилося швидше, коли погляди зустрілися одне з одним. Він ніколи не почував себе таким чином. Він просто дивився, як замовляє чаю, а потім підходить до нього.
"Том Редл," представився йому. "Не проти, якщо приєднаюся до тебе?"
Він не відмовився, представившись у відповідь і зніяковівши, коли на нього дивляться таким поглядом, ніби знають, про що думає.
"Я тобі сподобався, красеньку?" Не може не спитати Гаррі.
"Так," впевнено каже Том.
Гаррі здавалося, що його серце вистрибне від того, як швидко воно б'ється.
"То ти хочеш спробувати бути зі мною?"
"Так," усміхається Том, нахиляючись до нього ближче.
"Як щодо поцілунку на перше побачення?"
Гаррі не відмовився, заплющуючи очі і отримавши найсолодший поцілунок, який у нього коли-небудь у житті був.
Усередині нього, незважаючи на погоду на вулиці, все стало таким теплим і приємним, як улітку в сонячну погоду. Це і є кохання?