Гаррі встав сьогодні раніше ніж зазвичай,він ще не встиг випити ранкової кави,а вже зведений нанівець до краю і все через сон, який йому наснився досі чіплявся за свідомість . Він танцював повільно під класичну музику,клавіші піаніно видавали повільний тягучий як мед ритм , під який кружляли двоє. Гаррі і його таємничий партнер. Поттер не бачив його, лишень відчував,дихання що торкається його волосся. Силу рук,що пригортали ближче,кожен поворот кожен крок був відмірений простором бальної зали ,дзеркальні стіни виблискували в оранжевому світлі заходу сонця. Акорди посилилися скрапуючи у шалений ритм,в якому Поттера різко нахилили назад так, що хребці жалібно хрускнули,добре що чуттєва мелодія була гучною, і її відлуння танцювало разом із парою у центрі. Навіть хлопцеві невишколеному мистецтвом танцю сподобалося пурхати метеликом по начищеній вазеліном підлозі. Скільки він не намагався побачити обличчя партнера, воно ховалося у тінях або сяяло так яскраво, що від сліпучого світла у Гаррі боліли очі.
-Давай все залишиться як є -наче прочитавши думки декламує оксамитовий баритон;
-Я не хочу знати твого імені та свого не скажу- Поттера різко розвернули і притулили спиною до грудей партнера. Тепле дихання сколихнуло волоски на тілі пускаючи мурахи по спині . Ось-ось Гаррі відчує цей шепіт на власній шкірі,невагомий цілунок м'яких як зефір губ торкнувся оголеної від сорочки задньої сторони шиї. Поттер як міг намагався втримати тремтіння і відчуття електричного розряду,який огорнув разом витісняючи будь-які думки на поверхню.
-Ти любиш загадковість.-висунув твердження Гаррі. Він не знав чи почувався більш розчарованим чи заінтригованим поведінкою хлопця з яким розділив найчуттєвиший танець у житті. Поттер не мав багато практики у танцях,проте тут довірившись вправності партнера; він почувався королем на важливій події з якої і влаштований цей вишуканий прийом. Гаррі майже чув їхні захоплені миттю перемовляння,іхню увагу,зацікавлені спогляди:
-Яка чудова пара..-оцінює мрійливий голос.
-Вони знайшли один одного!-вторить інший.
-Між ними дзижчить повітря..-зауважує третій.
-Це кохання-стверджує четвертий.
- На нас усі дивляться- видихає Гаррі в чужі губи, занурюючись у черговий випад.
Сміються над вухом:
-Чи це тебе хвилює? Я ладен вбити кожного, хто порушить цей момент-темна пляма злості,що підняла оскалену пащу була несподіваною для Гаррі. Таке відчуття ніби він потрапив під холодний душ,ось-ось хлопець зрозуміє із ким саме розділив цей танець. Його партнер вбивця-факт,який розбив вдягнуті Поттером рожеві окуляри. Він хотів вирватися з рук,проте натомість його стиснули ще сильніше. За вікном задріботів дощ,додаючи суму в загальну банку розчарування,бальна зала потонула в сірості. Клавіші піаніно відчайдушно розтягували ноти.
-Музика продовжує грати, і поки вона не закінчиться ти не покинеш мене.-власницькі нотки збадьорили Гаррі так, наче погладили кота проти шерсті. Він хотів заперечити розірвати задушливі обійми,проте усупереч цьому потягнувся уперед і вгору,затикаючи партнеру рота. Щойно він відчув суміш їхнього дихання, серце Гаррі підстрибнуло до горла, і він просинається шалено хапаючи повітря,йому здалося, немов тільки що він поцілувався з дементором. Ні,все набагато гірше. Адже єдине ,що напіввідкритими очима він побачив:кучері і витончене обличчя Тома Редла. Чого тепер очікувати коли вони зустрінуться наживо?
