Самотній, майже нікому непотрібний хлопець-чарівник гуляє полем вже не сам. Він там зустрів дівчину, котра розділяла його захоплення чарами. Це, здавалось, найкраще, що з ним сталось. Дівчина-чарівниця, котрій він розказує все, що йому розказала мати, і котра посміхається йому так, наче йому ніколи не посміхались. Він відчував себе потрібним.
Щасливий момент, захоплююча подія – їх прийняли до школи чарів Гоґворсту. Переповнена мріями дівчина та надіями хлопець разом прибули туди. На першій ж вечері їх розподілили до гуртожитків, різних. Та не дивлячись на це, вони продовжили спілкуватись. Хлопець ділився з нею всім, що дізнавався, а вона, як завжди, посміхалась йому. Не довго. Як би він не хотів ігнорувати це, вона мала інших друзів, може більше ніж, жахливих для нього людей. І в мить, він зрозумів, що потім ігнорував та жалів про пізніше, вона тепер з ними.
Чи правильно він вчинив? Кажуть, ні, але вона вже пішла. Він би віддав все, щоб перепросити, чи якось відшкодувати, на його думку, найбільш жахливу шкоду.
Знайшовся шанс, жахлива небезпека, він готовий був, і віддав все, щоб врятувати її. Не врятував. Вона більше не існує, залишився лише її син та її друзі. І це так чудово, і це так круто, але це так жорстоко, і він дурень, залишився в боргу ні за що. Він з надією сподівався, багато старався, але залишився тим ніким, а тепер і майже рабом, марнуючи своє життя ні на що.
Злість, ненависть, переживання, жахливою людиною, можна казати, став, але ніщо, ніколи і ніхто, не зміг зрозуміти як боляче йому було. І дивно, що це так, здавалось, по-дурному, кохання в порожнечу, це не кохання, а лише омана. Не розумів ні він, ні його прогните серце, навіть його чари вірили цьому.
Жахливе сталось двічі. Він знову став переживати все, навколо чого оберталась суть його життя, як іронічно, не його.
І в момент він зрозумів, що все життя він присвятив людині, котрій не було до нього діла. Це не було коханням, а лише дурною потребою. Потребою, що засліпили суть його життя про себе, й відкрила шлях ддя інших користуватись ним. Але тепер вже пізно. Він помер.