Tom's Diner
Том тримав свою кав'ярню у Косому Провулку вже кілька років. Редл любив свою роботу. Чоловік ні секунди не пожалкував, що залишив свою кар'єру політика та професора Ґогвордсу та зайнявся кавою. Його невеличка кав'ярня була оформлена в темно-зелених тонах Слизерину та мала класичний інтер'єр. Багато чаклунів просто обожнювали заходити до Тома по каву, настільки, що вислів: "Сходити до Тома на каву" - став крилатим. Редл спеціалізувався на міцній чорній каві з дуже рідкісних кавових зерен. Хоча, в меню були різні види кавових напоїв, декілька видів легких сніданків та їжі для всяких перекусів. Чоловік наповнював кав'ярню своєю магією, тож вона мала ще й специфічні особливості. Люди, які приходили до Тома, наповнювалися енергією та впевненістю у своїх можливостях. Том не був добрим чарівником, він з дитинства полюбляв темну магію, але магія ніколи не була для нього чорно - білою, скоріше - відтінком. Люди прив'язувалися до цього закладу та впадали в деяку залежність від відвідувань Томової кав'ярні та легкої посмішки красивого чоловіка - баристи та власника. Редл мав й кількох постійних клієнтів, серед них було сімейство Мелфоєв - аристократів, декількох співробітників Міністерства Магії та нового глави Аврорату - Гаррі Поттера. Цей чоловік дуже подобався Редлу, хоча іноді дратував своїм позитивом, але ці зелені очі та щира посмішка - подобалися Тому.
Був ранній ранок. Люциус сидів за стійкою та чекав, поки Редл нал'яє йому кави. Том почав наливати каву й зупинився, піднімаючи очі до дверей, реагуючи на дзвінок. В кав'ярню зайшов Поттер. Гаррі припинив дію водовідводящих чар - на вулиці лилося, як з відра.
Мелфой хотів було обуритися, але не встиг
- Я, як завжди, радий тебе бачити, Поттере - промовив Том до Поттера
Люциус зробив вигляд, що не бачить їх привітних поцілунків та демонстративно зайнявся наливанням молока до своєї чашки. Мелфой різким рухом розгорнув газету. На першій сторінці було розміщено статтю про смерть директора Ґогвордсу. Ріта Скітер серед багатьох причин називала - алкоголізм. Мелфой згадав любов Дамблдора до лимоних скибок
- Сто процентів, він використовував їх, як закуску
Мелфой перейшов до колонки з анекдотами, коли відчув, що хтось дивиться на нього. Він підвів очі, але Том та Гаррі були зайняті один одним. Люциус озирнувся навколо, намагаючись зрозуміти в чому справа. На вулиці Белатриса Лестранж дивилася у вітрину.
- Вона мене бачить? Та ні, дивитися на своє відображення
Люциус намагався не звертати уваги на те, як Бела поправила панчохи. Її волосся було мокре від дощу.
Цей дощ йшов весь ранок й судячи зі всього не збирався вчухати. Тим часом Поттер думав, що йому безмежно подобається слухати оксамитовий голос Редла. А ще він згадував їх пікнік о півночі, тоді теж почався дощ.
Мелфой допив свою каву, йому було час вже йти. Том й Гаррі навіть не помітили його зникнення.