Бадьорий голос ехом відлунювався у підвалі:
- Люба, подай щипці.
Айві простягла бажану річ. Гарлі взяла. Чоловік перед ними нервово ковтнув слину, яка так зрадницьки зібралась у роті.
- Зараз ми навчимо шановного поважати жінок. Не дарма ж свято.
Плющ чарівно посміхнулась. Вона склала руки на грудях і зробила два кроки назад. Квін теж посміхнулась, але нічого чарівного в тій посмішці не було. Вона зробила три кроки до чоловіка, ставши до нього впритул.
- Обирай, - жінка нахилилась так, що її ніс торкався носа бранця, - нігті чи зуби.
- Н-ні, - він захитав головою, заперечуючи обидві опції.
- Значить, яйця.
- О боже...
Чоловік від страху надзюрив у штанці.
- Гарлі, мила, ми запізнимося на мітинг перед мерією, - Айві дивилась в свій смартфон. — Ще треба буде митись і час на дорогу.
Квін зітхнула. Її плечі відчутно опустились. Жінка не хотіла втрачати нагоди розважитись, але і плани дружини псувати не хотілось теж. Гарлі махнула рукою, віддаючи нещасного чоловіка в руки Плющу. Та недовго думаючи просто обплела його рослинами і залишила.
- Це все? — Брова Квін піднялась, виражаючи здивування простим методом.
- Достатньо.
- Ну, як скажеш, - руки Гарлі розійшлись, а плечі піднялись. Вона всім єством виражала своє незадоволення.
Жінки вийшли нагору. Там була їхня улюблена вітальня в рожевих кольорах. На лежаках спали двійко гієн. Айві відтягла дружину в гардеробну, доки та не відволіклась на своїх улюбленців. Одяг вони обрали парний. Навіть після весілля і багатьох місяців разом — все ще хотіли, щоб всі навколо бачили, що належать одна одній.
Для Гарлі день пройшов як в тумані. Мітинг, марш жінок, розпис пам’ятника Бетмену непристойностями та лайкою. Можливо, винуватий в цьому її подаруночок, який чекав у підвалі. Жінка весь час поверталась думками до того чоловіка. Це було найкраще, що могла зробити для неї Айві. А як віддячити дружині, Квін ще подумає. Для такої неймовірної дружини вона нічого не пошкодує.
- Ходімо додому? — Плющ взяла кохану під руку.
- Звісно. Я вже не можу дочекатись, коли ми розпакуємо подарунок знову.
- Сподіваюсь, він не зіпсувався, - Айві прикинула в думках чи не надто міцно обплела чоловіка рослинами.
- Це все одно буде дуже весело.
- Так, люба.
Плющ дивилась на по-дитячому радісне обличчя дружини. У них все було добре. І буде завжди.